У жалобному мітингу, присвяченому цій події, взяли участь рідні та друзі Андрія, його мама, старшокласники, вчителі школи, волонтери, військовослужбовці, представники громадськості, духовенства та міський голова Анатолій Вершина.
Теплими, пройнятими болем втрати чудової людини, яка за покликом совісті поміняла спокійне мирне життя на службу по захисту від агресора священних рубежів нашої батьківщини, були спогади про Андрія його вчительки, друзів, бойових соратників.
Зі словами співчуття і подяки до рідних Андрія та присутніх на мітингу звернувся міський голова.
Горіли свічки в руках старшокласників, останніми ударами серця Андрія стукав метроном в урочисту хвилину мовчання, комок підступав до горла, і хотілося крикнути на весь голос тим, хто нав'язав нам війну: «Що ж ви, сволочі, робите?! Невже вам своєї землі мало, що на нашу зазіхаєте і вбиваєте її захисників, кращих наших синів України? Скільки ще загине наших хлопців, скільки матерів не дочекається синів, а наречених - своїх женихів?».
Ці питальні слова звучали в душі кожного учасника мітингу. Але не було на них відповіді. І тільки набіг вітерець, як би просив вибачення у Андрія Борисенко і у всіх павлоградців, загиблих в зоні АТО, за людську жорстокість, ворушачи пелюстками квітів, покладених у пам'ятної дошки...