Вы здесь

Як живуть сьогодні держшахти «Львіввугілля»? (ФОТОрепортаж)

Для того щоб на власні очі побачити, як сьогодні працюють державні вугільні шахти на Західній Україні і як живеться їх гірникам, та порівняти все це з приватними шахтами на Сході України, 20 журналістів Західного Донбасу в рамках прес-туру нещодавно побували у файному маленькому місті Червонограді Львівської області - на шахті № 4 «Відродження» ДП «Львіввугілля». Прес-тур для журналістів був організований павлоградською ланкою Незалежної профспілки гірників України.
 
На початку подорожі була домовленість, що ми відвідаємо іншу шахту. Але вже після того, як делегація ЗМІ прибула до Львову, представник однієї з місцевих шахтних профспілок перестав виходити на зв’язок. Тоді генеральний директор ДП «Львіввугілля» порекомендував нам відвідати шахту «Відродження». Ми дуже хвилювались, що нас не приймуть і тут, але наші побоювання виявилися марними. Нас радо прийняв директор шахти № 4 Павло Овчінніков. Він відповів на питання журналістів, провів для нас екскурсію шахтою, де вони безпосередньо все побачили та поспілкувалися із гірниками.
 
Так, сьогодні в складі Державного підприємства «Львіввугілля» загалом працює лише 6 шахт, хоча до 1995 року їх було 11. Сама ж шахта «Відродження» введена в експлуатацію в 1961 році. Вона є середньою в об’єднанні. Максимальна глибина шахти – 540 метрів. Тут видобувається вугілля марки «Г», ширина малопотужних пластів – 0,7 метру. Всього тут працює 1300 чоловік, із них 926 гірників. Середній вік працюючих - 37-40 років. 
 
Директор шахти розповідає нам, що за минулий рік «Відродження» видобула 228 тисяч тонн вугілля при річному плані та проектній потужності в 300 тисяч. Колись шахта видобувала 1 млн 228 тис. тонн. 
 
Для порівняння – на шахтах ШУ ім. Героїв космосу (ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») в середньому в рік добувається близько 3 млн тонн вугілля.

«Найбільше досягнення шахти на сьогодні те, що вона взагалі працює. Обладнання на шахті дуже старе, придбане ще за радянських часів і міняти його поки що ніхто не збирається, обслуговуємо ми його самотужки. Щось ламається – ідемо просити допомоги в ремонті у тих, хто раніше працював на шахті.

Але незважаючи ні на що, шахта може бути прибутковою. При певних умовах (нових технологіях та великих інвестиціях) ми маємо досить непогані перспективи, бо запасів вугілля тут вистачить ще мінімум на 20 років роботи. Наразі державна підтримка йде на погашення частини заробітної платні працівників та на утримання шахти. Кадри й майстри залучаються частіше на дружніх відносинах, тому що на шахті не збагатишся. На зарплату в 6-9 тисяч гривень молоді люди працювати особливо не хочуть. Багато місцевих їде на заробітки до Польщі, бо вона дуже близько. А своїх працівників чим іще наразі, окрім грошей, ми можемо мотивувати?»

- скаржиться Павло Віталійович. 
 
Так, середня заробітна платня добичників (ГРОЗів та прохідників) сьогодні складає близько 9 тисяч гривень, а в загалі по підприємству – 6800 гривень. Бувають і премії, але рідко. Іноді навіть зарплату працівникам затримують – на тиждень-два. Правда, з 1 травня цього року рівень зарплати виріс на 5 %.

«Наша шахта не є лідером по зарплаті через те, що ми відпрацьовуємо ті вугільні пласти, які мають велику собівартість»,

- додає директор.
 
Для порівняння - середня заробітна плата на шахтах ШУ ім. Героїв Космосу у ГРОЗа складає 17997 гривень, у прохідника - 16609 гривень.
 
Що ж стосується травматизму, то тільки за 2016 рік, за словами Павла Овчіннікова, на шахті «Відродження» було 16 випадків виробничих травм. Директор каже, що на шахті намагаються виконувати всі норми охорони та безпеки праці, але не всі працівники забезпечені засобами індивідуального захисту та спецодягом. Деяким доводиться працювати в шахті у власному одязі. В цьому ми переконалися на власні очі, коли особисто поспілкувалися із гірниками, які прийшли на наряд перед зміною. По зовнішньому вигляду шахтарів не скажеш, що вони всім забезпечені. Хто у чому. Хтось - в обрізаній старій жилетці, надягненій зверху на білуху, а хтось – в спортивному костюмі. 

«Немає ні чоботів, ні спецодягу, я маю собі сам шукати хомута, щоб закріпити. Прохідники самі шукають кріплення. У нас у всіх чоботи 45-ого розміру. Налобна лампа та саморятівник використовуються в дві зміни. А наша профспілка існує тільки для того, щоб видати путівку на базу відпочинку на озері Світязь, і то за 40 % від її повної вартості. А це досить дорого», 

- розповів журналістам комбайнер шахти Віктор Семенович.
 
Біля кліті ми познайомилися з поверховою стволовою Наталкою Степащук, яка опускає в шахту людей та матеріали: «Я працюю тут вже 12 років. В середньому отримую 3,5 тисячі гривень. Не те, щоб це була нормальна зарплата для жінки, але вже що є, то є. Але і виплачують гроші із затримкою, дають частинами по 20-30 %. Так, наші шахтарі вже їздили до Києва домагатися того, щоб зарплату своєчасно виплачували. Спецодягу нам, жінкам, теж не вистачає. Але, як би там не було, робота – державна, є заробітна платня, пільги. Тому і тримаємося за неї».
 
Перед зміною гірники хрестяться перед образом Святої Діви Марії, який встановлений прямо напроти кліті, - щоб робочий день пройшов гарно. Ми, в свою чергу, також перед спуском у шахту побажали прохідникам гарної робочої зміни та великої зарплати в майбутньому. На жаль, спуститися в шахту журналістам не дозволили. Нам лише вдалося поговорити, мабуть, ще з десятком шахтарів і зробити для себе висновки.Потім ми побували в цеху дільниці ремонту шахтного транспорту, поспілкувалися із слюсарями, механіками.
 
Поговорили із породовибірницею Ольгою Гаврилюк, яка, до речі, працює на зміні одна, по 12 годин із кувалдою в руках, розбиваючи важкі вугільні глиби. І при всьому цьому отримає заробітну плату 2500 гривень. 
 
Тож, проблем вугільної промисловості на державних підприємствах ми побачили вдосталь. Але поїхали ми звідти із почуттям великої вдячності за добрий прийом, за відкритість та щирість цих чудових, працьовитих людей, що трудяться на шахті у таких важких умовах. Бажаємо і сподіваємося на те, що ці державні шахти неодмінно і зовсім скоро заживуть новим життям – з великими зарплатами, чудовими умовами праці та новим інноваційним обладнанням.